Скільки років віддала я школі…
То роки
невтомного життя,
Це
сторінки моєї долі,
Які,
може, підуть в небуття.
Та все ж
праця не марна, я вірю,
Хоч і
дуже ж уже клопітка,
Доки
світиться вогник довіри,
Доки
ллється любові ріка,
Доки в
душах дитячих надія
На
підтримку, увагу, любов
Не
погасне, як стомлена мрія,
Що не
хоче вертатися знов.
Дехто
каже, що вчитель — то мука,
Пізно
ляжеш, а рано встаєш,
Із сім’єю постійно
розлука:
Вільний
час для чужих віддаєш.
То все
зошити, плани, конспекти,
То
комісії, збори, наради,
Треба
створювать нові проекти,
Готувати
себе до педради…
Так у
клопотах пройде життя…
Та
учителя — вічне ім’я,
Доки
цінними будуть знання.
Немає коментарів:
Дописати коментар